1

22 лютого 1945 р. був холодний морозній вечір, невідомий відділ сотні УПА, а також кущова боївка прибули на вечерю і короткий відпочинок в с. Городищенське. Кущова боївка розставила варту довкола села, а інші повстанці відпочивали.

Зранку на білому вороному коні до командира сотні прибула дівчина з повідомленням від розвідки, що село оточують облавники зі сторони с. Отиневич і с. Лучан облаштовують засідки, а з Ходорва збираються виїжджати дві вантажівки з солдатами та легковий «Вілліс» з важким кулеметом, - так описав у своїй новій книжці «Повстанськими стежками Жидачівщини» Олексій Данилишин день, коли готувався бій на полі Бабич, що став останнім для 9 відважних молодих людей.

І ось пройшло довгих 67 років коли у скромному пам’ятному знаку вдалося увіковічнити імена полеглих повстанців за волю України на полі Бабич 23лютого 1945 року. Згадаймо і ми цих героїв:
1. Гаврон Володимир – 1925 р.н., з с. Отиневич.
2. Климович Володимир – 1927 р.н., з с. Отиневич.
3. Федоришин Ілля Григорович - 1927 р.н., «Чайка», з с. Отиневич.
4. Гірняк Микола – 1925 р.н., з с. Городищенське.
5. Мацьків Федір Якович – 1922 р.н., член ОУН з с. Городищенське.
6. Мельник Семен Миколайович – 1926 р.н., «Підкова» З С. Городищенське.
7. Федоришин Іван Йосипович – 1920 р.н., член ОУН, «Бистрий», «Гайовий» з с. Городищенське.
8. Шалата Степан Якович - 1929 р.н., член молодіжного ОУН, вояк кущової боївки, мав талант до різьби по дереву, для Ходорівського проводу ОУН в часи німецької окупаційної влади, майстерно виготовляв печатки для підробки німецьких документів, а в 16 років взяв до рук кріса, став у лави кущової боївки УПА з с. Городищенське.
9. Повстанець Данило – 1927 р.н., «Чорногора», кремезний хлопець з Чорторий (Кам’яне).

1Чину освячення пам’ятного знаку «Хрест Заслуги», 13 травня, передувала відправа у храмі святого Михаїла. У своїй проповіді парох с. Городищинське о. Тарас наголосив, що патріотизм – це ядро націоналізму, яке давало силу духу й наснагу молодим юнакам, що усвідомлюючи трагічний кінець, жертвували своїм життям задля перемоги ідеї, яку сповідували воїни УПА. Тож не зважаючи на дощ з неабияким піднесенням парафіяни та гості вирушили від церкви до місця встановлення відзнаки на полі Бабич. 

1Більше кілометра з хоругвати та прапорами пройшла процесія. До городищан приєдналися й мешканці с. Отиневичі разом з о. Олегом. Священики провели чин освячення та панахиду за загиблими героями. Разом з людьми в цей день плакало й небо, рясно холодним дощем зрошуючи землю скроплену кров’ю повстанців, а пронизливий вітер розносив слова вдячних нащадків по всій околиці. Та коли ведуча дійства Наталя Мелех до слова запросила ідейного натхненника проекту «Хрести Заслуги», колишнього учасника молодіжної організації «Месники» і сьогоднішнього члена КУН, політичного в'язня казахського «Джезказгану», автора книг «Дзвони пам’яті» Олексія Данилишина – вітер стих і припинився дощ. Скептики заперечать, що це був знак «зверху», що ми почуті, що нам вдячні за те, що ми не забуваємо гірких сторінок історії. Та саме так, у ці хвилини подумав кожен присутній на святі вшанування героїв. 

1Ось що розповів Олексій Данилишин: «Повстанцям була дана команда на збір, а командири зібрались на раду. Було вирішено повстанський загін розділити на дві половини. Перша відходить до лісу біля с. Чорного Острова, але через с. Городище (Королівське) в бік ставків, а там і до лісу не далеко, а кущова боївка, так як вона краще знає місцевість, залишилася прикривати відхід основних повстанських сил, і відходить останньою. А друга група повстанців відходить поміж горби на Калинівку і Прибілля в Дев’ятницькі ліси. Як тільки перша група повстанців вибралась за село, то впали перші кулі з ворожого кулемета «Максима» зі сторони с. Городища, який був встановлений біля церкви, а також з іншої сторони с. Лучан посипався град куль. Кущова боївка зайняла оборону, а всі інші відступаючі сили завернули на пагорб «Бабичового поля» у напрямку Чорного Острова. Повстанці першої групи на сніжному полі прийняли бій, прикриваючи відхід відділу УПА. Завзято стріляв по ворогу з доброї позиції кулемет повстанця «Підкови», він своєю вогневою силою стримував великий наступ спецгрупи НКВД, яка залягла і не могла навіть підняти свої голови. Та й інші стрільці кущової боївки вправно стримували наступ ворога прицільним вогнем. Спецгрупа НКВД дочекавшись підмоги, почала зі всіх сторін наближатися, з с. Городищенського почав стріляти по повстанцях важкий кулемет, а в друга «Підкови» набої на закіченні, але боївка б’ється відважно. Хоч впав друг «Чорногора» від ворожої кулі, перестав стріляти важко поранений в правий бік друг «Бистрий», тай інші побратими чомусь стріляють менше, тільки друг «Підкова» стримує натиск ворога, але раптово кулемет замовкає, бо ранений кулеметник. Ворожі кулі перебили «Підкові» обидві ноги. Піднявся зухвало ворог і підходить обережно до повстанських позицій. Зібравшись з останніх сил, стікаючи кров’ю, «Підкова» знову почав стріляти , аж поки не закінчилися останні набої в кулеметі».

Відділ сотні УПА під прикриттям, відступив. А на Бабичовому полі після п’яти годин бою із спецгрупою НКВД, на білому снігу залишилися лежати дев’ять повстанців-героїв, які своєю жертовною смертю заради друзів по зброї, віддали життя за Україну.

Так мало статись із тактичних міркувань, бо в іншому випадку могли бути значно більші втрати, а можливо і загибель цілого відділу. Тим часом друга група повстанців, яка відходила в бік с. Калинівки, знешкодивши одну засідку НКВдистів біля копиці сіна і захопивши з собою трофейний станковий кулемет «Максим» успішно відійшла до місця призначення.

1Цей пам’ятний знак вже третій, який встановлено на Жидачівщині в межах проекту «Хрести Заслуги». На черзі ще більше десятка обелісків. Ідею Олексія Данилишина допомогли матеріалізувати голова Ходорівського осередку КУН Володимир Мелех та його дружина Наталя Мелех, які провели багаторічну, титанічну пошукову роботу, ретельно фіксуючи усі місця бойових дій на Жидачівщині. За фахом пан Володимир інженер-будівельник, тож сам розробив проект 1пам’ятного знаку у вигляді колони, що увінчується Хрестом Заслуги – найвищою відзнакою командування УПА. Фінансову підтримку першим надав стрийський депутат Львівської обласної ради від КУН Зіновій Карпінський. Відтак, фінансування на виготовлення 12 пам’ятних знаків взяв на себе член ради політичної партії «Громадянська позиція», голова Благодійного фонду «Добре серце» Олег Канівець.

 

Справою честі вважає пан Олег разом з громадою бути присутнім на справді історичних подіях – вшануванні полеглих героїв. «2012 рік – рік УПА, оскільки цього року будемо святкувати 70-річчя створення Української Повстанської Армії, - розпочав свій виступ меценат, – тому ініціатива Ходорівської організації КУН й зокрема подружжя Мелехів, є найкращим виявом данини шани полеглим за незалежність України, відновлення історичної справедливості силами громади, бо як бачимо, не дочекатись слави полеглим героям від нинішнього керівництва нашої держави. У кожного із цих загиблих юнаків були матері й бабусі, які покладали надії на своїх синів і онуків. Мабуть символічно те, що саме в День матері, ми освятили пам’ятний знак справжнім синам своєї батьківщини. Дозвольте доземно вклонитися усім матерям, усім жінкам, і нехай світлом і добром відгукуються в душах ваших дітей нескінченні турботи, терпіння, любов і відданість».

1Олег Канівець згадав ще кілька епізодів з бою на Бабичевому полі, які теж увійдуть в книгу Олексія Данилишина. «Більшовицькі карателі обдивились все поле бою нікого живого з повстанців не знайшли. Один із старшин ворога підійшов до місця, де ще недавно так жваво стріляв кулемет і не давав їм піднятись для завершення атаки, а там лежав молодий і красивий повстанець з якого стікали останні краплі крові. Капітану НКВД здалось, що риси обличчя юнака звідкись йому знайомі, він підійшов до бійця «Підкови» і вистрілив йому в скроню. А з його рук зняв плетені рукавиці, які повстанцю на останній зустрічі подарувала кохана дівчина. За словами очевидців вони були сплетені із ниток трьох кольорів: синього, жовтого і білого, який символізує чисту невинну дівочу любов.

Саме в цей день після бою капітан-каратель з НКВД зайшов до хати Миколи Мельника, який на той час був головою сільради, і кинув на стіл рукавиці перед ним, і викрикнув: «впізнаєш, ось рукавиці твого сина Семена по кличці «Підкова», за яким я давно шукав. Він на полі ранений лежав, а я його добив». Батько Микола заперечив: «це не мій син загинув, мій у Львові вчиться».

Вбитих повстанців дозволили поховати, аж на третій день, а був мороз сильний в ті дні, хто як впав з повстанців, то так і замерз, так їх і поховали. Чому ж чекали енкаведисти, аж три дні? Думали, що хлопців впізнають рідні і таким чином знаючи їхні родини, можна буде їх вивезти в Сибір – та ніхто не зголосився. І поховали повстанців 26 лютого 1945 року в с. Городищенському на цвинтарі, а народ про них написав пісню: 

У вівторок рано о семі годині,
Пішла про героїв вістка по Вкраїні,
«Бистрий» і «Підкова» з села відступає,
А за ними решта друзів утікає.
Утікали вони в корчі на ставище,
Хотіли добитись в королівське Городище,
А в Городище на них вже чекали
«Максим» обізвався вони скерували.
Скерували вони в керунок Острова,
«Відбиваймось друзі» - крикнув всім «Підкова»,
А наш друг «Бистрий» в правий бік ранений,
Подався на землю тяжко ослаблений.
Брат його побачив пішов рятувати,
Взяв брата на руки почав відступати,
В Чорний Острів «Бистрий» ся питає,
Де наш друг «Підкова», чому не тікає.
А «Підкова» крикнув: «друзі прощавайте,
Нехай родини за нас пам'ятають,
Що їх син «Підкова» на полі вмирає,
І якщо прийдете на мою могилу,
Не забудьте пом'янути про друга Данила».

1Цей заповіт й було виконано, згадали усіх полеглих. Художнім обрамленням дійства став виступ учнів школи с. Отиневичі та хорового колективу Народного дому с. Городищинське під орудою Катерини Кадюк. Вони виконали низку патріотичних пісень. Не забули організатори й про хвилину мовчання та уславлення безсмертних імен героїв – сальвою, яке традиційно провели учасники Жидачівського товариства «Пошук» - керівник Володимир Гаврон. 

1Полум’яне слово виголосив і голова Стрийської районної організації КУН Микола Магас: «Вони до останнього свого подиху боролися за Українську державу і не здалися ворогу, щоб жити рабами. І ми, сьогоднішнє покоління, не маємо права стояти на колінах перед купкою бандитської влади, яка ще гірше ніж «енкаведисти» нищить усе українське».

1 1 1 1 1

Більше фото....

Прес-служба Благодійного фонду «Добре серце»

Конкурс "Словосвіт-3"
10 травня стартує юнацький конкурс писемної та журналістської творчості «Словосвіт – 3». Напередодні його ідейний натхненник голова Спілки стриян «Відлуння»...
Конкурс дитячих малюнків
Благодійний Фонд Олега Канівця «Добре Серце» запрошує дітей та їхніх батьків взяти участь у конкурсі дитячих малюнків до Різдвяних свят! На...
Освітні мікропроекти  2014 року
У 2014 році Благодійний фонд Олега Канівця «Добре серце» виступив гарантом підтримавши 11 освітніх мікропроектів, які подали на обласний конкурс...
Програма «Питна вода України - 2006-2020» в дії
У школі І-ІІ ст. села Ходовичі Стрийського району буде облаштовано локальну установку для озонування та фільтрації води. Про це повідомив...

Сайт Олега Канівця

 

f

 

youtube