122 липня у с. Конюхів, що на Стрийщині відбулася поминальна панахида та вшанування пам’яті українського політичного і військового діяча, учасника визвольних змагань 1940-х років, полковника УПА Олекси Гасина (псевдо — «Лицар», «Дор», «Чорнота»).

105-у річницю легендарного земляка не зважаючи на проливний дощ прийшли відзначити односельці, родичі, члени Стрийської організації КУН, громадські діячі. 1952 року з нагоди 10-річчя УПА постановою Української Головної Визвольної Ради Олексі Гасину посмертно надано звання генерал-хорунжого. У рідному селі Конюхів споруджено меморіал пам'яті славетного українця. Тут щороку й проходять урочистості. 

Член політичної ради «Громадянської позиції» Олег Канівець, який взяв участь в заході зазначив, що вивчаючи правдиву історію героїчної боротьби українців на прикладі таких постатей, як Олекса Гасин ми не маємо права схибити з шляху боротьби з існуючою бандитською владою, бо тим самим ми зрадимо пам'ять полеглих у боях патріотів. «У в’язницях українські націоналісти систематично вели виховну роботу не лише зі своїми менш освіченими і підготовленими однодумцями, а й з тими особами, які ще не були залучені до організаційної праці. Дуже ефективно в тому плані працював і Олекса Гасин. Його думки є актуальними й сьогодні, - наголосив Олег Канівець. « Ви тільки вдумайтеся у слова Олекси Гасина, - продовжив політик: 

"Мусимо перевиховувати та виховувати українські маси на гідних горожан Української Нації, свідомих свого „я”... Націоналісти мають бути першими рядами новітнього, справжнього аристократизму. Тому найперше самі мусять досконалитися, щоб осягнути найвищий ступінь досконалості... Націоналістом – аристократом духа може стати кожний, хто здобудеться на ці духовні цінності-прикмети свого характеру...Треба стреміти, щоб увесь Український Нарід піднісся до цієї висоти духа... Одначе все треба мати на увазі якість, а не кількість. І тоді Український Нарід буде зрілий до відігравання великої ролі в історії, коли при найвищій якости буде більша кількість українців – духовних аристократів." 

Ця невелика за обсягом праця містить настільки вагомі й оригінальні міркування, що дає поряд з іншими джерелами повну підставу вважати Олексу Гасина одним з найобдарованіших ідеологів українського націоналізму», - переконаний Олег Канівець.

 1 1                                              Прес-служба Благодійного фонду «Добре серце» 

Довідка: Гасин Олександр Іванович народився в 1907 р. в селі Конюхів Стрийського району Дрогобицької області, в родині заможного селянина, інженера-землевпорядника за фахом.

Становлення

Ще у Стрийській гімназії він познайомився та потоваришував зі Степаном Охримовичем та молодшим від себе на півтора року Степаном Бандерою.

В молоді роки, попри навчання, Олекса Гасин належав до нелегальної “Групи Української Державницької Молоді”, брав активну участь в діяльності товариств “Сокіл” та “Просвіта”, входив у пластовий курінь “Червона Калина”, був членом УВО, та працював у націоналістичних гуртках ще до створення ОУН, куди вступив у 1930.

Всі можливості для навчання О.Гасин використовував для збагачення й удосконалення своїх знань. Після закінчення гімназії в 1928, закінчив чотири курси Львівської політехніки. Та поряд з прагненням отримати вищу освіту, він ґрунтовно вивчав військову справу. Зокрема у 1929 р. закінчив польську школу підхорунжих зі званням чотового-підхорунжого, зайнявши друге місце серед всієї школи, що було нечуваним досягненням для українця. У 1937 р. скінчив скорочений курс Баварської воєнної академії

Польські тюрми — «кузня» свідомих кадрів

Не раз був заарештований польською владою (1931, 1933, 1937), а в 1934-1935 рр. перебував у сумнозвісному «політичному» концтаборі Береза-Картузька на Берестейщині. До того часу брав участь у виданні «Бюлетеня Крайової екзекутиви» ОУН на Західно-Українських Землях (ЗУЗ).

Кар'єрне зростання в ОУН

Фах військовика був його справжнім покликанням. Він досить швидко ввійшов до керівництва Крайової екзекутиви, де формувалися кадри радикалів націоналістичного руху, що заявлять про себе на повен голос у 1939—1940 рр.

Переслідування режиму змусили Гасина у вересні 1938 р. виїхати до Австрії, а згодом до Німеччини. Там його помітив провідник ОУН полковник Євген Коновалець, і Гасин був введений до складу військової референтури Проводу. Разом з Коновальцем написав «Військовий підручник».

Незабаром в ОУН стався розлам на «революційну», бандерівську і помірковану, мельниківську течії. Видана мельниківцями «Біла книга» про «бунт Яри — Бандери» ставить Гасина на 15-те місце в переліку ініціаторів «диверсії» проти єдності руху націоналістів.

Того ж, 1939 р. він обійняв посаду військового референта Краківської екзекутиви ОУН (Б). II Великий збір бандерівців у березні 1941 р. включив його до Проводу організації як шефа військової референтури.

У березні — травні 1941 р. Гасин викладав на вищих старшинських (офіцерських) курсах ОУН, які діяли в Кракові на вул. Баторія, 14. Слухачі, що розглядалися як ядро Збройних Сил майбутньої Української Соборної Самостійної Держави, опановували там військові знання і здобували навички на оперативно-тактичному рівні.

Сама ж Краківська екзекутива тим часом енергійно готувала збройне антирадянське повстання на західноукраїнських землях, населення яких уже сповна спізнало «докорінних переваг радянського ладу». У регіоні формується мережа підпільних проводів ОУН до повітових і станичних включно, призбирується зброя. 10 березня 1940 р. створюється Повстанський штаб, виробляється «Єдиний генеральний план» збройного повстання. Через кордон перекидаються групи організаторів підпільної боротьби.

5 березня 1941 р. за безпосередньою участю Гасина складено розгорнутий план повстанських дій і творення національної армії. Зміст плану свідчив про високий рівень військово-теоретичного мислення військового референта Проводу.

Заступник військового міністра в УДП

Початок радянсько-німецької війни О. Гасин зустрів на посаді організаційно-мобілізаційного референта Головного військового штабу ОУН. Після проголошення 30 червня 1941 р. у Львові членами ОУН (Б) Акту відновлення державної самостійності України був обраний на посаду заступника військового міністра в Українському державному правлінні під головуванням Ярослава Стецька.

Німецьке ув'язнення

До арешту німцями в 1942 р. працював заступником військового референта Центрального проводу (ЦП) ОУН (Б). 9 квітня 1943 р. йому вдалося звільнитися з Дрогобицької в'язниці. За однією версією, його звільнив загін УПА, за іншою, Служба безпеки (СБ) ОУН дала гестапівцям хабаря золотом за його вихід на волю. Згідно з останніми науковими дослідженнями цю ризиковану акцію під носом у окружного гестапо Крайсгауптманшафту за наказом Дрогобицького обласного проводу ОУН здійснило місцеве підпілля. Його члени Богдан Ковцун та Ярослав Максимів, які за завданням організації вступили в українську допоміжну поліцію, змогли передати провіднику рідину, від якої в Гасина почалась гарячка. Побоюючись заразитись від в’язня якоюсь інфекційною хворобою, фашисти перевели його під охорону поліції до лікарняного ізолятора на вулиці Трускавецькій, звідки ці два підпільники Олексу викрали.

Після звільнення «Дор» (тодішнє псевдо О. Гасина) очолив підпільну мережу в Галичині. На III Великому зборі ОУН (серпень 1943 р.) він рішуче підтримав лінію Романа Шухевича — Дмитра Клячківського на створення повстанських формувань (УПА) і відкриту збройну боротьбу проти «двох окупантів-імперіалістів» — III Рейху і СРСР.

Створення УНС
Окремою сторінкою бойової біографії «Дора» стала участь у формуванні в Галичині Української Народної Самооборони (УНС, з грудня 1943 р. — Група УПА-Захід).

29 січня 1945 р. оперативна група капітана НКДБ Петра Форманчука в селі Бабин Середній Войнилівського району Станіславської області(тепер Калуський район Івано-Франківська область) затримала члена Центрального Проводу (ЦП) ОУН Олександра Луцького — «Беркута» та його дружину Юлію. «Беркут» (пізніше, 1946 р. — розстріляний) на допитах докладно розповів про історію творення УНС.

За його словами, з наближенням до Карпатського краю рейдуючого з'єднання партизанів Сидора Ковпака (червень 1943 р.) Р. Шухевич віддає наказ створити загони самооборони. Обласні проводи ОУН отримують завдання провести мобілізацію своїх членів, забезпечити їх зброєю, обмундируванням і харчуванням. До 15 серпня УНС налічувала 5 куренів (до 2000 багнетів).

Групою УНС Карпатського краю (Станіславська й Дрогобицька обл.) командував сотник Гасин. Однак необстріляні, погано озброєні вояки самооборони не могли протистояти досвідченим партизанам Ковпака, що мали артилерію та інше важке озброєння. За словами О. Луцького, після кількох сутичок курені самооборони дістали команду не вв'язуватися в бої, а підрозділ «Чорних чортів» взагалі розбігся.

УНС намагалася захистити місцеве населення від терору німецьких окупантів, протидіючи їм збройно. Сталося кілька боїв. Однак 2 жовтня 1943 р. окупаційна влада запроваджує драконівські заходи — за кожного вбитого німця розстрілювали 10 цивільних мешканців. Щоб запобігти жертвам, підлеглі Гасина переходять до оборонної тактики. До того ж відкривається новий «фронт», точаться запеклі бої з загонами польської Армії Крайової, яка намагалася встановити контроль над краєм напередодні приходу радянських військ.

УПА-Захід та Головний військовий штаб УПА

З початку 1944 р. О. Гасин очолив Групу УПА «Захід», однак ненадовго. Цінуючи талант військовика, Р. Шухевич призначає його уповноваженим Центрального проводу (ЦП) і Головного військового штабу УПА в Карпатах. Тут «Іван Чорнота» (Гасин) сповна використав свої організаторські здібності, а водночас показав себе як розважлива, справедлива людина. Він заперечував проти невиправданих покарань і розстрілів в УПА, які практикувала всесильна СБ.

У тій складній ситуації Гасин виявив і дипломатичний хист. Розуміючи, що німці невдовзі відступлять на Захід, і готуючись до повернення радянської влади, він уживає заходів до збереження сил і підвищення боєздатності карпатських повстанців. Як засвідчив на допитах у НКДБ перекладач ГВШ «Кармелюк», Гасин провів переговори з місцевими німецькими воєначальниками. В обмін на нейтралітет вони передали йому 40 ручних кулеметів, 3 гармати, 20 автоматів, 400 гвинтівок і боєприпаси, якими озброїли сотні «Славка», «Благого» і «Яструба».

Коли про це дізнався Шухевич, то наказав шефу СБ Миколі Арсеничу провести слідство й віддати «Черноту» під «революційний суд». На той час, оповідає О. Луцький, командувач УПА формально виступав проти контактів з вермахтом, аби не псувати репутації перед державами Заходу, чия майбутня перемога вже не викликала сумнівів. Через це і В.Кук — «Леміш», і сам «Беркут» ледве не втратили життя, ведучи переговори з німцями з кон'юнктурних міркувань.

Реалії боротьби з радянським режимом врешті примирили Гасина й Шухевича. З січня 1946 р. «Лицар» стає керівником ГВШ УПА. Очевидці відзначали, що багато з ідей «Чупринка» запозичив у свого начальника штабу.

6 червня 1948 р. О. Гасину було присвоєно звання полковника УПА. У 1945—1948 pp. він брав активну участь в організаційних нарадах лідерів підпілля в Їловському й Рогатинському лісах, де були вироблені засади стратегії і тактики руху опору в післявоєнний період.

Сам О. Гасин у той час переховувався у важкоприступних місцях Станіславської і Дрогобицької областей. Його криївки убезпечували особистий ад'ютант «Махмед» (односельчанин Василь Барабаш) та охоронна боївка «Крука» (Михайла Штурмака). Щонайменше двічі його помилково впізнавали серед загиблих підпільників, припиняли розшук, аж поки «Лицар» знову нагадував про себе.

Останні дні

Органи держбезпеки, які вели масштабну операцію «Омут», що ставила за мету виявлення Крайового проводу «Карпати — Захід» і Львівського обласного проводу, поступово наближалися до «Лицаря», на якого ще 27 січня 1945 р. Управління (контррозвідка) НКДБ УРСР завело справу-формуляр. З 15 грудня 1948 до березня 1949 р. було ліквідовано 15 зв'язкових і утримувачів бункерів зв'язку Центрального Проводу ОУН. У січні 1949-го ліквідовано й лінію зв'язку між Центральним Проводом і «Лицарем», який з 5 січня і до своєї загибелі перебував у Львові.

Саме у Львові під час оперативно-розшукових заходів чекісти вийшли на доньку священика с. Конюхів Б., яка мешкала на вул. Богуславській, 14.

Та змушена була зізнатися, що переховує дітей «Лицаря», який намагається їх відвідувати, і черговий раз прийде 31 січня.
Того дня, близько 19:00 в під'їзд будинку ввійшов чоловік у тілогрійці. Це був Гасин. До квартири він не заходив — почув голоси чужих людей (до господині прийшли гості-студенти).

На виході «Лицаря» впізнали співробітники зовнішнього спостереження 5-го відділу УМДБ і попрямували за ним вулицею Богуславською до вулиці Коперника. Коли старший лейтенант С. намагався обігнати Гасина, щоб придивитися до його обличчя, «Лицар» (один з найкращих конспіраторів підпілля, за визнанням самих чекістів) вихопив револьвер, зробив два постріли (не влучивши в переслідувача) і кинувся бігти в напрямку Головпошти.

Він уже був ускочив на приступку трамвая, однак міліціонер, що стояв у салоні, відіпхнув його. Наближалася погоня, Гасин устиг поранити міліціонера, який опинився поблизу, вистрілив собі у рот і помер на місці.

У тому місці — на розі теперішніх вулиць Стефаника та Коперника у Львові — знаходиться пам`ятний знак Олексі Гасину.

У загиблого знайшли записку («грипc») на клаптику цигаркового паперу. У ній Олекса Гасин пише дружині, що дуже стурбований небезпекою її викриття. „Кохана, — писав «Лицар», — будемо разом і тоді стільки будемо думати про нашу дальшу долю…“. Але побачити свого, вже мертвого чоловіка їй судилося тільки під час процедури офіційного упізнання тіла провідника.

Доля родини

У 1941 р. його батько, матір, брат Йосип із сім'єю були заслані на спецпоселення до Архангельської області. Удруге їх заслано в 1947 р., цього разу — до Омської області.

Двоє інших Олексиних братів розділили з ним долю підпільника. Старший, Матій, загинув у 1939 р., воюючи проти угорських агресорів у лавах «Карпатської Січі» на Закарпатті. Юрій Гайсин — «Строюк», керівник Стрийського окружного проводу ОУН загинув наприкінці 1946 р.

Дружина провідника Ольга (дівоче прізвище Пеленичка ) — народилася 1912 р. в одному з Гасином селі. Закінчила Стрийську жіночу гімназію, вчителювала. Як член ОУН діяла під псевдом «Леся», добирала конспіративні квартири у Львові для Шухевича та чоловіка.

У січні 1949 р. співробітники органів держбезпеки отримали інформацію про те, що в с. Добряни Щирецького району Львівської області в мешканки Дарії Ф. перебувають син і донька одного з керівників ОУН, за прикметами схожого на Гасина. Тут вистежили й затримали Ольгу Гасин, хоч вона і встигла переправити дітей до Львова.

1950 року Ольгу Гасин Особлива нарада МДБ СРСР засудила до десяти років таборів.

Звільнившись 1957 року, вона оселилася в Броварах під Києвом.

Конкурс "Словосвіт-3"
10 травня стартує юнацький конкурс писемної та журналістської творчості «Словосвіт – 3». Напередодні його ідейний натхненник голова Спілки стриян «Відлуння»...
Конкурс дитячих малюнків
Благодійний Фонд Олега Канівця «Добре Серце» запрошує дітей та їхніх батьків взяти участь у конкурсі дитячих малюнків до Різдвяних свят! На...
Освітні мікропроекти  2014 року
У 2014 році Благодійний фонд Олега Канівця «Добре серце» виступив гарантом підтримавши 11 освітніх мікропроектів, які подали на обласний конкурс...
Програма «Питна вода України - 2006-2020» в дії
У школі І-ІІ ст. села Ходовичі Стрийського району буде облаштовано локальну установку для озонування та фільтрації води. Про це повідомив...

Сайт Олега Канівця

 

f

 

youtube